Колись людям, щоб стежити за часом, було досить і календаря. Але з'явилися ремесла, а отже, виникла необхідність у приладах, які би вимірювали тривалість проміжків часу, менших, ніж одна доба. Такими приладами стали годинники. Про їх еволюцію ми сьогодні і розповімо.

 

Коли ще не було годинників...
Історія годинника має набагато глибше коріння, ніж прийнято вважати сьогодні. Фахівці кажуть, що першими, хто став стежити за часом, були первісні люди, які якимось чином могли визначати, коли полювання або риболовля будуть найвдалішими. Можливо, вони спостерігали за квітами. Вважається, що їх щоденне розкриття вказує на певний час доби. Так, кульбаба відкривається близько 4:00, а місячна квітка - тільки з настанням темряви.

 

Але основними інструментами, за допомогою яких людина могла визначити час до виникнення годинника, були сонце, зірки, вода, вогонь і пісок. Такі «годинники» прийнято називати найпростішими.

Одними з перших, хто почав користуватися найпростішими годинниками, були стародавні єгиптяни. В 3500 роках до н.е. в Єгипті з'явилися сонячні годинники - обеліски, чотиристоронні споруди, що звужуються догори. Падаюча від них тінь дозволяла єгиптянам розділяти день на дві частини по 12 годин, таким чином, люди могли точно знати, коли настав полудень.

Трохи пізніше на обелісках з'явилося маркування, яке дозволило визначати не тільки час до і після полудня, а й інші проміжки дня.

Технології поступово розвивалися, і в 1500 роках до н.е. були винайдені більш зручні сонячні годинники. Вони поділяли день на 10 частин, а також на два «сутінкових» відрізка часу. Незручність такого винаходу полягала в тому, що його необхідно було щодня переставляти опівдні зі сходу на захід.

Перші сонячні годинники з кожним роком все більше видозмінювалися, і вже в I ст. до н.е. знаменитий римський архітектор і механік Марк Вітрувій Полліон описав 13 різних видів сонячних годинників, які використовували повсюдно в Єгипті, Греції, Малій Азії, Італії, Римі та Індії. До слова, сьогодні на площі П'яцца-дель-Пополо, що розташована в Римі, кожен бажаючий може помилуватися на єгипетський обеліск, що зберігся до наших днів, який має висоту 36 м.

Крім сонячного годинника були також водяні, пісочні і вогняні. Водяний годинник представляв собою посудину циліндричної або конусної форми, з якої крапля за краплею витікала вода. Вважалося, чим менше води залишалося, тим більше часу минуло. Такі годинники використовували в Єгипті, Вавилоні та Римі.

Водяний годинник

Всім знайомі також і пісочні годинники, за допомогою яких визначали час ще до нашої ери. В середні віки їх розробка була вдосконалена, вони стали більш точними за рахунок використання в них якісного піску - дрібного порошку чорного мармуру, а також піску з свинцевого і цинкового пилу.

Колись час визначали і за допомогою вогню. Вогняні годинники були трьох видів: свічкові, ґнотові і лампадні. У Китаї використовували їх особливий різновид, вони складалися з основи, зробленої з горючого матеріалу (у вигляді спіралі або палички), і прикріплених до неї металевих кульок. Коли згорала якась частина основи, кульки падали, відбиваючи таким чином час.

Європі популярністю користувалися свічкові годинники, вони дозволяли визначати час за кількістю згорілого воску. До слова, цей різновид був особливо поширений в монастирях і церквах. 

 

Поява механічного годинника.
З розвитком виробництва і суспільних відносин потреба в більш точному вимірюванні часових відрізків неухильно зростала. Кращі уми працювали над створенням механічного годинника, в Середні віки світ побачив перший їх зразок.

Перший механічний годинник з анкерним механізмом виготовили в Китаї в 725 р н.е.. Пізніше секрет їх виготовлення потрапив до арабів, а далі і до всіх інших.

Варто відзначити, що механічні годинники взяли багато від найпростіших. Зберігся циферблат, зубчата передача і бій. Необхідно було тільки замінити рушійну силу - струмінь води - важкою гирею, з якою набагато простіше користуватися, а також додати спусковий пристрій і регулятор ходу.

На цій основі було створено баштовий годинник, який встановили в 1354 р. у французькому місті Страсбурзі. Він мав всього одну стрілку - годинну, за допомогою якої люди могли визначати частини доби, свята церковного календаря, наприклад Великдень і залежні від нього дні. Опівдні перед фігуркою Діви Марії схилялися фігури трьох волхвів, а позолочений півень кукурікав і бив крилами. У цьому годиннику було встановлено спеціальний механізм, що приводить в рух маленькі цимбали - струнні ударні музичні інструменти, - які відбивали час. До наших днів від страсбурзького годинника залишився тільки півень.

 

Настає епоха кварцових годинників.
Як ви пам'ятаєте, на першому механічному годиннику була присутня лише одна стрілка - годинна. Хвилинна з'явилася набагато пізніше, в 1680 р, а в XVIII ст. почали встановлювати секундну, спочатку вона була бічною, а потім центральною.

До наших днів годинники не тільки набули звичний для нас вигляд, але і вдосконалилися внутрішньо. В якості нових опор для балансира і шестерень використовувалися рубінові і сапфірові камені. Це дозволило знизити тертя, підвищити точність і збільшити запас ходу. З'явилися також і цікаві ускладнення: вічний календар, автоматичний привід і покажчик запасу ходу.

Подальше вдосконалення приладів для вимірювання часу відбувалося лавиноподібно. Розвиток електроніки і радіотехніки посприяв появі кварцових годинників, які мають механізм, що складається з електронного блоку і так званого крокового електродвигуна. Цей двигун, отримуючи сигнал від електронного блоку, пересуває стрілки. Замість циферблата в кварцових годинниках може використовуватися цифровий дисплей. Також кварцові годинники мають багато цікавих доповнень, таких як секундомір, покажчик фаз Місяця, календар, будильник і багато іншого.

На відміну від класичних механічних, кварцові моделі більш точно показують час. Їх похибка становить ± 15 секунд / місяць, тому коригувати їх показаники досить двічі на рік.

 

Електронні годинники.
Сьогодні більшість людей користується електронними годинниками, які затьмарили всі інші. Де ми тільки їх не бачимо: і на приладовій панелі автомобіля, і в мобільному телефоні, і в мікрохвильовці, і в телевізорі... Такі годинники приваблюють користувачів своєю компактністю і функціональністю. За типом дисплея вони бувають рідкокристалічними і світлодіодними, підживлюватися вони можуть як від мережі 220В, так і від батарейок.

Історія годинника налічує багато століть. Якщо складати рейтинг «найвизначніших винаходів людства», то годинник напевно займе в ньому друге місце після винаходу колеса. Адже сьогодні без нього дійсно не обійтися. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter

Додати коментар

Захисний код
Оновити

FB