Алжир

 

Алжир — спекотна арабська країна, що розташована в Північній Африці. Позбувшись французької окупації, країна йде своїм власним шляхом. 

 

Цікаві факти про Алжир

● Столиця Алжиру називається так само, як і сама держава — Алжир.

● Чисельність населення Алжиру становить — 55 млн осіб.

● Алжир межує з такими країнами: Марокко, Мавританія, Малі, Нігер, Лівія, Туніс.

● Країна омивається Середземним морем. Протяжність берегової лінії становить — 998 км.

● Офіційні мови: арабська, берберська.

● Алжир розташований у північній Африці і є найбільшою за площею державою чорного континенту. Ще не так давно за цим показником Алжир поступався Судану, який у 2011 році розділився на Судан і Південний Судан. У такий спосіб, звання найбільшої країни Африки перейшло до Алжиру. 

● Національна валюта країни — алжирський динар, який складається з 100 сантимів. У країні суворо забороняється обмінювати валюту нелегально, це можна зробити тільки в державних пунктах обміну. Алжирський динар був введений в обіг в 1964 році, через два роки після здобуття країною незалежності. До цього використовувався алжирський франк.

● Пустеля Сахара займає 80 відсотків території Алжиру. Денна температура в літній період тут може перевищувати 50 °C, а поверхня піску прогрівається до 70–80 °C.

● Оскільки пустеля займає більшу частину Алжиру, основна частина населення проживає на північному узбережжі. Причому, кожен десятий Алжирець живе в столиці країни.

● Більшість жінок панічно бояться зайвої ваги. Але тільки не в Алжирі, де заведено вважати, що жінка повинна мати пишні форми, а в худеньких небагато шансів вийти заміж. Тому, у країні довгий час був цікавий звичай — худорлявих дівчат відправляли в спеціальні пансіонати, де, з допомогою висококалорійного харчування, їх вагу доводили до потрібних параметрів.

● Одним із найпопулярніших напоїв в Алжирі є «Хамуд Буалем» — місцевий лимонад. Кажуть, що за смаком він подібний на американський «Спрайт», ось тільки з’явився «Хамуд Буалем» набагато раніше. Усе почалося в 1878, коли торговець Юсуф Хамуд почав пропонувати покупцям воду, розбавлену солодким сиропом. Напій став настільки популярним, що вже через кілька років Юсуф Хамуд почав будівництво заводу з виробництва лимонаду. Зараз лимонад «Хамуд Буалем» має попит не тільки в Алжирі, але й поставляється в різні країни світу. До речі, в Алжирі немає жодного «МакДональдза». Алжирці воліють якісне м’ясо власного виробництва, тому, відмовилися від експорту яловичини зі США. Бельгійська компанія «Квік» відкрила кілька пунктів швидкого харчування в Алжирі, які проіснували недовго — місцеві жителі дуже вимогливі до якості продуктів.

● Майже півтора століття Алжир був колонією Франції, здобувши незалежність тільки в 1962 році. За кілька років до цієї події Франція почала використовувати Алжир як полігон для випробування ядерної зброї. Перший вибух був проведений 13 лютого 1960 року в пустелі на півдні країни. Усього проведено 17 таких випробувань, хоча багато хто не згоден із цією цифрою, запевняючи що їх було набагато більше. Алжир не раз піднімав питання про компенсацію збитку, що був нанесений екології країни.

● Зінедін Зідан, легенда французького футболу, має алжирське коріння. Його батьки поїхали звідси до Франції на початку п’ятдесятих років. За національністю вони, як і їх син Зінедін, — кабіли. Це народ із групи берберів, що проживає на півночі Алжиру. На батьківщині своїх предків Зідан також дуже популярний. Він має подвійне громадянство — французьке й алжирське.

● Недалеко від міста Сіді-Бель-Аббес розташоване унікальне озеро, у якому немає риби й рослин. А сама вода схожа на чорнило. Її, дійсно, можна використовувати для письма. Довгий час цей феномен був загадкою для вчених. Останніми роками з’явилася версія про те, що «чорнило» утворюється через змішування вод двох річок, що впадають в озеро. Одна з них містить солі заліза, інша — торф.

● Мігель де Сервантес, відомий іспанський письменник, автор роману про пригоди Дона Кіхота з Ламанчі, провів в Алжирі 5 років, з 1575 до 1580 рр. Причому, виявився він тут не по своїй волі, а був захоплений у полон піратами. Звільнитися Сервантесу вдалося тільки після того, як за нього було сплачено солідний викуп.

● Незвичайне свято святкують в Алжирі 1 лютого. Називається воно — День евакуації. Цього дня в 1968 році була ліквідована французька військово-морська база в портовому місті Мерс-ель-Кебір. Останній іноземний військовослужбовець був евакуйований із території Алжиру. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах:

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter