Цікаві факти про Київську Русь

 
Одна з найвеличніших держав СередньовіччяКиївська Русь, об’єднувала в часи найбільшої могутності землі від Балтійського до Чорного моря, від Вісли до Таманського півострова. Вона утворилася в IX столітті та існувала до XIII, залишивши про себе не лише безліч історичних згадок, а й легенди про героїчне минуле, подвиги славних князів та культурну спадщину, яка вивчається істориками до сьогодні. 


Як виникла Київська Русь?

Передумовою до утворення держави історики вважають сприятливі кліматичні умови: родюча земля, помірний клімат, наявність водних ресурсів. А також вигідне географічне розташування — у «серці» Європи.

Період утворення Київської Русі описує в «Повісті минулих літ» Нестор Літописець. Згідно з літописом, Київ — центр майбутньої держави — заснував напівлегендарний князь Кий разом із братами Щеком, Хоривом та сестрою Либідь. Історичні ж джерела свідчать, що Київ утворився на основі поселення кінця V — початку VI століття, з центром на правому березі Дніпра.

Уперше назва «Русь» у сенсі ранньодержавного об’єднання слов’ян згадується в грецьких літописах у 852 році. Термін «Русь» вважають місцевим: за думкою науковців, він походить від назв річок — Росава, Рось, Росавиця.


Київські князі та їхній вплив на розвиток держави

Першим київським князем вважають Аскольда (860–882). Найважливіша віха його правління — це похід на Константинополь та укладання першого договору між Руссю й Візантією.

Паралельно із формуванням потужного політичного центру в Києві, такий центр формувався в Новгороді. Там певний час княжив Рюрик — батько династії Рюриковичів, з якої походили князі Олег (названий Віщим) та його син Ігор.

Князювання Олега припадає на 882–912 роки. Він обманом вбив Аскольда, ставши одноосібним правителем Русі. Найважливіші віхи діяльності:

● Об’єднання північних та південних земель Русі.

Проголошення Києва «матір’ю міст руських» та столицею держави.

Походи на Візантію з подальшим укладанням вдалих торгових договорів.

Наступником Олега став його син Ігор (912–944). Він продовжував політику централізації держави, розпочату батьком. Після загибелі Ігоря, княгинею Русі стала його дружина Ольга — вона прийняла християнство та впровадила низку адміністративних реформ.

Князі Київської Русі після Ольги: 

● Святослав Хоробрий (964–972) — син Ігоря та Ольги, переконаний язичник. Вважав війну єдиною справою, яка гідна князя.

Володимир Великий (980–1015) — охрестив Русь, укріпив дипломатичний союз із Візантією та позиції Київської Русі на міжнародній арені.

Ярослав Мудрий (1019–1054) — впровадив низку адміністративних реформ, остаточно поборов печенігів. Через дипломатичні шлюби дочок із європейськими правителями, отримав прізвисько «тесть Європи».
 

Після смерті Ярослава до влади прийшли його сини: Ізяслав, Всеволод та Святослав. Однак постійні міжусобиці між братами Ярославичами стали однією з першопричин до розпаду могутньої київської держави.


Основні періоди існування Київської Русі

У загальному, історики виділяють 4 основних періоди існування Київської Русі:

● Підготовчий етап (до IX ст.) — розселення та встановлення міжплемінних союзів між слов’янськими племенами.

Конституювання держави (до X століття) — період розвитку та централізування Київської Русі. Розпочинається правлінням Олега та завершується смертю Святослава в 972 році.

Розквіт (до XI століття) — князювання Володимира та Ярослава. найбільші досягнення в зовнішній та внутрішній політиці, економічний та культурний розквіт.

Феодальна роздробленість (XI–XIII століття) — князівські чвари, напади кочових племен, економічний застій.
 

Край існуванню могутньої держави поклала Монгольська навала на Русь у 1237—1241 роках. Тоді держава втратила своє становище та розділилася на декілька окремих князівств. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter