Британська імперія в 1920 році

 

На піку свого розвитку, Британська імперія (British Empire), була наймогутнішою та найвпливовішою імперією світу, а впродовж понад 100 років — найвизначнішим гравцем на економічній, культурній та військовій арені. Так, саме Британію називали «імперією, над якою не сідає сонце»: через величезні території, у будь-який час доби хоча б над однією з британських колоній дійсно світило сонце. Тож давайте дізнаємось про найважливіші віхи розвитку по-справжньому могутнього державного формування.

 

Зародження Британської імперії

Британська імперія сформувалася в період з 16 до другої половини 18 століття на теренах Королівства Англії та Королівства Шотландії. Сам термін «Британська імперія» приписують письменнику англійського походження Джону Ді. 

Найважливіше, чим заявила про себе імперія на увесь світ — це колонізація величезної кількості земель у різних куточках планети. Почалось усе з експедиції до Азії через Північну Атлантику, яку спорядив у 1496 році король Генріх Сьомий. 

Здивувавшись успіхами Королівства Португалії та Іспанської імперії в Атлантиці, британська корона вирішила перейти до рішучих дій. Так, король вводить тактику каперства, яка означала фактичний дозвіл певним особам на здійснення піратських нападів на кораблі, які перевозили золото з Нового Світу. Разом із цим, Британія починає впроваджувати політику колонізації, активно заселяючи британцями землі Ірландії. Уже в 1583 році, першою британською колонією було проголошено місто Ньюфаундленд.

Досягнувши певних успіхів у питанні колонізації, Британія назавжди покладе край піратству та скерує всі сили на освоєння нових територій, та навернення їх під владу імперії.  

 

Найважливіші віхи існування Британської імперії

1604 рік — початок колонізації територій у Карибському морі, які згодом стануть одними з найприбутковіших колоній. Та перша колонія в місті Гаяна проіснувала лише два роки: через брак припасів.

● 1607 — заснування першого постійного англійського заморського поселення (Джеймстаун).

1624–1627 — заснування поселень на Сент-Кіттсі, Барбадосі та Невісі, які стабільно існували завдяки використанню рабської праці на цукрових плантаціях.

1651 — указ англійського парламенту, який дозволяв торгівлю з колоніями лише англійським кораблям. Це призводить до низки воєнних сутичок між Британією та Голландією.

Кінець 17-початок 18 століття — активне протистояння з Францією, яке, у підсумку, зупинило французьку експансію в Європі та зробило Британію одним із наймогутніших гравців на світовій арені.

60-ті-70-ті роки вісімнадцятого століття — погіршення взаємин між Британією та американськими колоніями. Причини — сильна соціальна експансія, високі податки, незадоволеність умовами життя. Результатом низки сутичок та революційних подій стане утворення держави під назвою Сполучені Штати Америки.

Кінець 19-початок 20 століття — у цей період, Британія втрачає імперські позиції, а низка її колоній стають фактично автономними, мають власні військово-морські сили.

1941 рік — занепад імперії внаслідок воєн, послаблення експансії на колонії та революційних рухів.

 

Британія в сучасності

«Спадок» імперського минулого для сучасної Великобританії — це 14 територій за межами Британських островів, які залишаються під владою країни. Як відомо, місцеве населення не прагне автономії.

Британія досі залишається монархічною державою, активним гравцем на світовій політичній арені. Столицею країни є Лондон, а основною релігією — протестантизм. На чолі держави — королева Єлизавета ІІ.  

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter