Фразеологізм «Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет іде до гори» був заснований на розповіді про пригоди хитруна Ходжі Насреддіна.

Якось Ходжа, видаючи себе за святого, похвалився могутністю своєї віри та здатністю створити диво. «Варто мені покликати камінь або дерево, — запевняв Ходжа, — і вони прийдуть до мене». Йому запропонували покликати дуб який ріс неподалік. Тричі кликав вперте дерево Ходжа, але воно навіть не ворухнулося. Розсерджений Ходжа сам попрямував до дуба. «Куди ж ти?» — Не без зловтіхи запитали оточуючі. Ходжа відповів: «Святі не горді. Якщо дерево не йде до мене, я йду до нього».

Але англійський учений і філософ Френсіс Бекон у своїй книзі «Моральні і політичні нариси» привів власний варіант цієї притчі, замінивши Ходжу на Магомета.

Магомет запевнив народ, що покличе до себе гору і з її вершини піднесе молитви за правовірних. Народ зібрався. Магомет знову і знову волав до гори, коли ж гора не рушила з місця, він анітрохи не бентежачись, сказав: «Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет прийде до гори»

Сенс цього вислову двоякий, як і історія його походження. Одні вважають, що він означає: щоб отримати бажане, потрібно діяти самому, а не чекати склавши руки, інші — що його вживають, коли доводиться через обставини підкоритися тому, від кого сам чекав покори. 

 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter