Кінь педальний

 

Фразу «кінь педальний» нерідко вживають у негативному контексті щодо впертої недалекої людини. Але звідки взявся цей вислів? Виявляється, таких конячок у СРСР випускали на кількох заводах у лінійці товарів народного споживання.

Механізм являв собою жокейський візок із запряженим у нього мініатюрним конем. Одне колесо було в коня під грудьми, ще два позаду. Коли дитина крутила педалі, возик не просто їхав, а ще й імітував живого коня, який підіймався вгору і вниз, як живий.

На пізнішій модифікації була ще одна особливість: потягнувши за поводи, можна було почути звук, що імітує іржання. Пересуватися на цьому гібриді велосипеда з конем дітям було незручно, та й рухався він повільно. Тому педального коня незабаром зняли з виробництва, а вислів «кінь педальний» пішов у народ, ставши одним із символів людської дурості. 

Пізніше задум допрацювали й у радянської дітвори, з’явився ще один унікальний транспортний засіб — педальний автомобіль. На відміну від коня, автомобільчик, незважаючи на громіздкість, рухався швидше, мав деяку маневровість, і навіть був оснащений звуковим сигналом і фарами, які можна було включати і вимикати.


Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter