Країна сонця, що сходить — Японія тривалий час залишалась в тіні, прихованою від очей європейців. Сьогодні вона вражає поєднанням найсучасніших технологій та архаїчних звичаїв. Про традиції батьківщини сакури і суші цікаво читати навіть тим, хто не збирається провідати цю країну.
Традиції та звичаї Японії
● Посмішка японки — чарівна і оманлива: нею супроводжують не тільки добрі слова, а й незручну ситуацію чи відмову.
● У Японії не заведено дивитись співрозмовнику у вічі. Це сприймається як вияв агресії.
● Японці традиційно кланяються при зустрічі, якщо з Вами привітались — відповідати слід тим же числом поклонів.
● Увесь посуд і прилади за японським столом поділяються на ті, що призначені для чоловіків, і ті, якими можуть користуватись тільки жінки!
● Під час трапези японські жінки повинні тримати вільну руку під їжею, яку підносять до рота. На чоловіків це правило не поширюється.
● Напої за столом розливає наймолодший з присутніх. У неформальних посиденьках друзі повинні наповнювати бокали один одному, але не собі.
● Чавкати за столом — вияв хорошого тону, так японці виказують своє задоволення смаком страв.
● Відмовляти прямо, в Японії не заведено.
● У японській квартирі завжди є спеціальні капці для відвідування туалету. Їх взувають і знімають перед порогом санвузла.
● Гігієна ніг — важлива складова японського етикету. Йдучи в гості у відкритому взутті, слід нести з собою білі шкарпетки. Їх надягають біля порогу, щоб сховати припорошені ступні.
● Неймовірна образа для господаря дому — якщо гість наступив узутою ногою на мати, постелені на підлозі.
● Допоки верхній одяг гостя знаходиться на вішаку, двері японського дому залишаються ледь прочиненими. Зачиняють їх лише після того, як гість одягнувся і пішов.
● Сучасні японці зітхають, що туристи не дотримуються місцевих звичаїв. Однак, продовжують посміхатись і кланятись іноземцям.
● Японці споживають сиру конину, щоб продовжити собі життя і покращити здоров'я.
● Півтори тисячі землетрусів на рік — сумна статистика Японії, де над усе цінують красу природи і естетику навколишніх пейзажів.
● Вуличні автомати в Японії продають не тільки напої й шоколадні батончики. За їх допомогою можна придбати будь-що до столу, для побуту чи розваг. Навіть живу рибу!
● У Японії немає центрального опалення в житлових квартирах. Щоб зігрітись у холодну пору, використовують ковдри з підігрівом, під якими читають, спілкуються, їдять.
● Бейсбол — перша іноземна гра, що з`явилась у Японії. Тут її називають "якю" і полюбляють понад усі інші, особливо — студенти.
● Японія — країна довгожителів і самогубців. Суїцид — найбільш поширена причина смерті для людей віком 15–34 роки, а причиною такого рішення часто є втрата роботи.
● Робочий колектив для японця — це друга сім`я. Робочу сім`ю не заведено покидати чи змінювати, тому в трудовій книжці зазвичай лише 1 запис.
● Острівна країна в океані терпить дефіцит води для побутових потреб! У японських квартирах рідко встановлюють ванни, а за прийом душу доводиться платити недешево. Якщо вдома набрали ванну, в тій самій воді відпочиватимуть всі члени сім`ї по черзі.
● Вулиці у японських містах не мають назв — їх лише нумерують на кшталт будинків чи квартир.
● Японка що працює, не вправі народжувати, коли забажає — у компаніях складають графік декретних відпусток. Першими мають право на дитину старші за посадою, згодом — молодші й ті, хто влаштувався на роботу нещодавно.
● Японські школярі самостійно прибирають у класі та їдальні. Культ чистоти їм прививають змалечку — навіть використану серветку не заведено викидати у смітник абияк, а попередньо склавши.
● Повноліття — 20 років, японці усього міста святкують разом у другий понеділок січня поточного року. Молодь вбирає традиційний одяг й вирушає на церемонію. Цей тиждень також є початком вступної кампанії до шкіл і університетів.
● Усиновлення зятя — так роблять у тих японських сім`ях, де немає власних синів. Дочка із зятем продовжують рід тестя, передаючи його прізвище наступному поколінню.
Якщо стаття видалася вам цікавою, будь ласка, поділіться нею з друзями в соцмережах