Народна республіка, якою є сучасний Китай, поєднує дух комунізму і стародавні уявлення про світ. Релігійні традиції продовжують жити у місцевих забобонах і звичаях. Колективізм у всьому не применшує значення сім'ї. Ставлення до іноземців також просякнуто традиційними нормами, про які не буде зайвим дізнатись просто зараз.

 

Традиції та звичаї Китаю

● Турист у Китаї — об'єкт цікавості для місцевого населення, у невеликих селищах його можуть обступити й фотографувати на пам'ять. У міському транспорті туристам поступаються місцем, щоб показати традиційну гостинність.

Китайці не схвалюють іноземців у яскравому вбранні, тому приїжджим краще подбати про гардероб спокійного, пастельного тону.

Дата багатьох традиційних свят у Китаї визначається за місячним календарем, тому щороку вони можуть припадати на різні дні.

Тиждень до і тиждень після Китайського Нового Року — час, коли більшість китайських компаній влаштовують вихідні. Півмісяця свят нагадують першу половину січня в українському робочому календарі. 

Сучасні китайці вірять в астрологію і покладаються на зірки у виборі супутника життя, призначенні дати весілля та інших важливих справах.

Червоний — основний колір на китайському весіллі. Якщо наречена надумає одягти європейське біле плаття, то має доповнити його червоним поясом або рукавичками.

Взуття, на відміну від японського звичаю, китайці у гостях не знімають. (див. Традиції та звичаї Японії)

Традиційна сім'я у Китаї — патріархальна, побудована на виключній повазі до старших родичів і підпорядкованості жінки чоловіку.

Син — більш бажаний у китайській сім'ї, аніж дочка. Відколи батьки отримали змогу дізнатись стать дитини ще до її народження, тут почастішали аборти немовлят-дівчаток. Як наслідок — сьогодні у Китаї жінок менше, ніж чоловіків.

"Кувада" - імітація чоловіком фізичних мук породіллі. За китайським звичаєм на початку пологів майбутній батько відтворює страждання дружини. Він лягає у ліжко і корчиться так, наче в нього болючі перейми.

Про померлих родичів не заведено говорити в минулому часі. Їх вважають за незримо присутніх і вшановують викупними жертвами на кожному сімейному святі.

Традиційний траурний одяг у Китаї — білий. У новітній період поруч із ним почали використовувати чорні пов'язки. Тепер обидва кольори символізують смерть і небажані у подарунках.

Подарунок у вигляді квітів, годинника, сандалів і будь-яких різальних предметів у Китаї неприпустимий. Також звичай не схвалює дарунки зеленого кольору — кольору зради.

Цифра 4 китайською мовою звучить майже так само, як слово "смерть". Тому молодятам ніколи не дарують суму грошей, в якій є 4, а туристів уникають селити в готельні номери з четвіркою на дверях. Звичай уникати "четвірки" всюди, де це можливо, породив знижки на квитки в 4 ряду і відсутність кнопки 4 у китайських ліфтах.

Китайська чайна церемонія передбачає по 2 горнятка на кожного учасника. Вузьке горня для вдихання аромату чаю і широке для споглядання його красивого кольору.

З допомогою чайної церемонії можна сказати "вибач", "я тебе поважаю", "дякую" та інші важливі для китайських звичаїв слова. Наречені дякують своїм батькам, подаючи їм чай навколішки.

Звичай пропонувати гостю все по два-три рази — відповідь на звичай відмовлятись від послуги, щоб нікого не обтяжити. Тут китайці як ніколи наблизились до правил української гостинності.

Пряма відмова — це те, що навряд чи вдасться почути від мешканця Піднебесної. Замість твердого "ні" тут заведено говорити "можливо" і "я подумаю".

Китайці — практичний народ, і використовують зв'язки з іншими людьми для власної вигоди. Не дивно, що тут заведено називати потрібну людину "другом" чи не на першій зустрічі. 

Якщо стаття видалася вам цікавою, будь ласка, поділіться нею з друзями в соцмережах