Келихи

Промовляючи тост, у нас, та й у всьому світі заведено цокатися келихами. Цей жест став своєрідним застільним ритуалом, відпрацьованим до автоматизму. Але яка історія походження такого звичаю? Спробуємо розібратися.

 

Чому цокаються келихами

Виявляється, «цокання» сягає своїм корінням в далеке минуле, коли люди вірили в злих духів, демонів і нечисту силу. Тоді вважали, що періодично потрібно відлякувати демонів та іншу нечисть, б'ючи в бубон або в що-небудь, що видає гучні звуки. Кубки, з яких пили вино, в той час були металеві, тому добре «звучали» при ударі і могли відігнати демонів, які обов'язково були присутні на бенкеті, і могли влетіти у відкритий рот тому хто випиває. Не випадково, в минулі століття люди ще й хрестилися перед тим, як випити. Це також робилося для відлякування нечистої сили. 

За часів короля Артура і лицарів круглого столу було заведено цокатися всім разом, що символізувало загальну дружбу і повагу. 

Йшли століття, змінювалося життя, і виникали все нові і нові причини цокатися келихами з сусідами по застіллю. Однією з таких причин був страх бути отруєним. Звичайно, це спонукало цокатися знатних людей, оскільки серед простого люду отруєння отрутами не практикувалося. А ось серед знаті кулуарні інтриги, плітки, і підступні вбивства були не в дивину. Отрута була одним з улюблених способів усунення ворога, оскільки вона була доступною, її було легко сховати і так само просто підсипати в келих недругу. Потрібно було лише дочекатися початку якоїсь гулянки, а цього тоді було вдосталь!

Саме в цей час традиція цокатися келихами стала, можна сказати, обов'язковим атрибутом застілля серед знаті. Цокатися потрібно було так, щоб вино з келихів вихлюпувався і перемішувалося. Цим люди показували, що їх помисли чисті, та й вино в їх келихах не отруєне. Чим сильніший удар келиха об келих, тим більше довіри викликає людина. 

Якщо ж хтось із присутніх відмовлявся цокатися з ким-небудь, то він відразу ж потрапляв у «чорний список». Це означало, що він або не поважає людину, яка запропонувала йому цокнутися келихами, або знає, що вино в її келиху отруєне. У будь-якому випадку ця людина втрачала довіру до власної персони. 

Також нерідко перед цоканням пропонували помінятися келихами.

У наші дні в нечисту силу мало хто вірить, та й підсипаної в келих отрути не бояться, але традиція цокатися келихами залишилася. Цокаються і келихами з вином, і з горілкою, і навіть здоровими кружками з пивом! 

А в деяких африканських країнах цокання келихами замінюють дзвоном в дзвіночки. Захотів хильнути чарку - подзвони в дзвоник, віджени духів і пий на здоров'я! 

Різні народи цокаються по-різному. У китайців, наприклад, цей нехитрий ритуал обріс всякими умовностями. По-перше, келихи зі спиртним потрібно тримати двома руками, що показує повагу до «товариша по чарці». Фужер більш статусної людини повинен розташовуватися в момент «удару» вище, ніж фужер його менш поважного партнера. Якщо ж більш успішна людина хоче бути великодушною, вона може опустити свій келих на один рівень з келихом іншої людини. 

В Швейцарії в момент цокання заведено дивитися в очі своєму візаві, назвати його ім'я і лише потім випити.

Є певні правила етикету під час цокання, загальні для багатьох країн. Келих жінки завжди знаходиться вище келиха чоловіка, незалежно від статусу. Келих начальника також завжди вище келиха підлеглого. 

Якщо стаття видалася вам цікавою, будь ласка, поділіться нею з друзями в соцмережах