Цікаві факти про дитинство Лесі Українки


Леся Українка — одна з найвидатніших постатей української літератури. Поетеса, письменниця, перекладачка, фольклористка, засновниця літературного гуртка «Плеяда» — про її життя та творчість відомо надзвичайно багато. Та аналізуючи діяльність Лесі Українки, не варто забувати про початок її шляху — дитинство. Сьогодні ми підготували найцікавіші факти про цей період життя відомої діячки. 


Навчилася читати в 4 роки

Уже з ранніх років, Леся Українка була дуже старанною, мала здібності до шкільної науки. Бачачи це, батьки попіклувалися про те, щоби дівчинка могла навчатися в приватних вчителів. У 4 роки, Леся навчилася читати: це було зовсім нетипово для дитини того часу.


Щира дружба з братом Михайлом

«Мишелося» — саме таким спільним ім’ям у родині Косачів називали Лесю та її старшого брата. Адже із самого дитинства вони були нерозлучними: багато часу проводили разом в іграх та навчанні, удвох відвідували приватних вчителів. Сердечна дружба єднала Лесю та Михайла й у дорослому віці: вони продовжували підтримувати одне одного.


Мала багато жартівливих прізвиськ

У родині Косачів Лесю називали різними ласкавими іменами: Зея, Зеїчка, Зеїсок, а також Boule vagabonde, що в перекладі з французької мови означає «колобок».


Натхнення для творчості — у родині

Батьки Лесі Українки були освіченими та культурними людьми. Мати, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху, писала поезії та оповідання для дітей. За походженням, Олена (справжнє ім’я — Ольга) була дворянкою.

Батько Лесі Українки, Петро Антонович Косач — освічений дворянин, який цікавився літературою, музикою, живописом. Батькова сестра, Олена Антонівна Косач, була письменницею та активною громадською діячкою. Саме вона опікувалася Лесею впродовж нетривалого часу, коли батьки поїхали на всесвітню виставку до Парижа. Дівчинка називала Олену «тіткою
Єлею»: спілкування з нею справило величезний вплив на творчість майбутньої письменниці. Саме тітці Єлі була присвячена перша поезія Лесі — «Надія».

Друга тітка Лесі, Олександра Косач-Шимановська («тітка Саша») навчала дівчинку музики.


Важка хвороба у 12 років

У дванадцятирічному віці, у Лесі діагностували туберкульоз кісток. Патологічний процес вразив ліву руку: у жовтні 1883 року, професор Олександр Рінек успішно прооперував дівчинку. Після операції стан здоров’я Лесі покращився, проте хвороба не відступила повністю. Незважаючи на це, дівчинка навіть у такому юному віці не втрачала сили духу та продовжувала навчання: вивчала грецьку, латинську, французьку та німецьку мови, продовжувала займатися музикою та поезією.


Навчалася за програмою чоловічої гімназії

Леся та її брат Михайло завжди навчалися за спільною програмою — приватні вчителі використовували програму чоловічої гімназії. Обом навчання давалося досить легко, а цей період свого життя поетеса згадуватиме з особливим теплом.

І наостанок — декілька коротких маловідомих фактів про дитячі роки Лесі Українки:


● Леся навчилася вишивати в 6 років. Це заняття вдавалося їй дуже добре.

Майбутня поетеса брала уроки гри на фортепіано в дружини М. Лисенка — Ольги Олександрівни О’Коннор.

Уперше розповідь про Мавку Леся Українка почула від матері — під час відпочинку в селі Жабориці. Ця історія справила на неї неабияке враження. Як і жаборицькі народні пісні, казки, повір’я.

Перші вірші юній Лесі допомагала публікувати мати: у виданнях «Зоря», «Дзвінок» та інших. А знаменитий псевдонім «Леся Українка» з’явився майже одночасно з першими поезіями — в 1884 році. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter