Михайло Грушевський

 

Михайло Грушевський — видатний український політик, історик та громадський діяч. Він зробив величезний внесок в розвиток української освіти: науково-організаційна діяльність та викладацька робота Грушевського високо оцінена сучасниками. Не менш вагомою була участь й в політичному житті: так, саме Михайло Грушевський очолював Українську Центральну Раду УНР з 1917 по 1918 рік. Тож сьогодні ми підготували біографічні факти, які допоможуть дізнатися більше про цю особистість.

 

Юні роки та становлення поглядів

Родина Грушевських проживала в містечку Холм, яке наприкінці ХІХ належало Російській Імперії (нині Польща), проте знаходилося у складі автономної адміністративної одиниці – Королівства Польського. Батько Михайла мав духовну освіту, але усе життя працював на викладацьких посадах. Зокрема, в народних школах, Київській та Переяславських семінаріях. Мати Грушевського походила з родини священнослужителів. 

Майбутній історик народився у вересні 1866 року. Перші роки життя Михайла минули в будинку колишнього монастиря, де мешкала вся родина. Охрещений Грушевський був православним священником.

Вже в 1869-му, сім'я переїхала на південь Російської імперії. Там Михайло здобував домашню освіту, а згодом – почав відвідувати Тифліську гімназію. У той час, Грушевський захоплюється творами Костомарова, Куліша, Максимовича. Перші свої оповідання Михайло теж пише в гімназії, публікуючи їх за підтримки Нечуя-Левицького.

Згодом, Грушевський продовжує навчання в Київському університеті, на історико-філологічному відділенні. Щоправда, університет діяч згадував з певним розчаруванням: будь-яке вільнодумство студентів придушувалось російською владою. Втомлені від гніту, викладачі уникали позаурочної співпраці зі студентами.

Проте саме в університеті Грушевський знайомиться з Володимиром Антоновичем, видає під його керівництвом перші історичні есе. На третьому курсі, майбутній історик отримує золоту медаль за наукову роботу «История Киевской земли от Ярослава Мудрого до конца XІV века».

Студії Михайло Грушевський продовжив в університеті Святого Володимира. Вже наприкінці навчання, діяч активно долучається до українського руху та входить до складу київської «Громади» (за сприяння Антоновича). Вдома у Михайла часто відбувалися таємні збори семінаристів Київської духовної семінарії.

 

Викладацька та наукова діяльність Грушевського

1894 – рік, коли Михайло переїжджає з Києва до Львова, та починає викладати на кафедрі всесвітньої історії. Перший публічний виступ Грушевського справив величезне враження на аудиторію: викладач був вправним оратором. На посаді професора Михайло перебував до 1914 року.

Важливі віхи науково-організаційної діяльності Грушевського:

● 1892 рік – початок співпраці з Науковим товариством ім. Тараса Шевченка (НТШ).

● 1893-1913 – створення і очолення Археологічної комісії Наукового товариства, очолення історико-філософської секції. У цей період, Михайло знайомиться з Іваном Франком. Разом, діячі працюють над приверненням уваги до питань україністики. 

● 1897 – Грушевський очолює НТШ. Саме під керівництвом Михайла, товариство перетворюється в академічну установу європейського рівня.

● 1897-1898 – робота над фундаментальною працею «Історія Руси-України».

● 1904 – відкриття власним коштом вчительської семінарії в місті Коломия.

За час наукової діяльності, Михайло Грушевський зробив вагомий внесок у вивчення та популяризацію української історії: написав та видав друком понад 2000 праць, заснував журнал «Літературно-науковий вісник» та був одним з організаторів Української видавничої спілки. 

Пізнавальні книги для розвитку

 

Політичні погляди та підтримка українського руху

Михайло Грушевський – прихильник національного розвитку України. Через тиск польської влади, історик повертається до Києва (1905 р), а згодом – переїжджає до Петербурга, де брав активну участь в роботі Української Фракції та Українського Клубу. 

У 1907, створює нелегальне об'єднання – Товариство українських поступовців. Це – єдина на той час українська організація ліберального напряму. Через це та ряд інших причин, російська влада була вороже налаштована до вченого. Згодом, у 1914, Михайла заарештують та відправлять до Симбірська за звинуваченням у шпигунстві.

Після заслання, яке тривало два роки, Грушевський повертається до Москви, знову розпочинає активну громадсько-політичну діяльність. Прагнув об'єднати українців. У 1917, Михайло стає головою Української Центральної Ради, приєднується до партії соціалістів-революціонерів. Паралельно з політикою, продовжує займатися історичною діяльністю.

 

Еміграція, останні роки життя

Після завершення діяльності на посаді голови УЦР, Михайло виїжджає до Чехословаччини. Там вчений продовжує активну наукову та публіцистичну діяльність. До Москви Грушевський повернеться більш, ніж за 10 років – у 1931-му. Тут його було заарештовано чекістами за підробними звинуваченнями. Проте, справу проти Михайла закрили у 1933. За рік після подій, Грушевський помер в результаті невдалої операції. 

 

У підсумку

Постать Михайла Грушевського багатьом здається неоднозначною. Проте варто відзначити проукраїнську позицію історика, його багаторічну та активну роботу в галузі української історії, науки та політики. Щодо Російської імперії, науковець був досить лояльним: вважав, що з часом вона має демократизуватися та стати федеративною республікою. 

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter