Написати коментар
Симон Петлюра

Постать Симона Петлюри (1879—1926привертає увагу дослідників своєю нетиповістю. Суперечки навколо його діяльності не вщухають і досі: хтось підносить ім’я відомого діяча, а хтось — паплюжить. Але, незважаючи ні на що, Симон Петлюра є надзвичайно цікавим, як реальна людина. Тож сьогодні — декілька цікавих фактів про українського військового, державного та політичного діяча.

 

Щупленький хлопчик на ім’я Семен

Симон Петлюра — третій син у міщанській родині. Його батько займався візництвом (мав власну справу), а мати присвячувала увесь свій час вихованню дітей. Мешкала сім’я в передмісті Полтави, яка входила, на той час, до складу Російської імперії.

Ріс юний Петлюра худим, дещо сутулим юнаком. Та увагу до його зовнішності привертали ясні, променисті очі — юнак справляв враження не за роками розумним, мудрим.

Маловідомим залишається той факт, що Петлюра мав зовсім інше ім’я при народженні. Так, батьки назвали майбутнього політичного діяча Семеном. Ім’я «Симон» Петлюра взяв собі пізніше, на честь видатного революціонера Сімона Болівара. 

 

У думках — культурне та світське життя

Симон Петлюра був учнем церковно-парафіяльної школи, а згодом — студентом Полтавської духовної семінарії. Та хлопця більше вабило життя світське. Він багато читав, займався музикою: мав надзвичайно чистий голос. Разом із друзями брав участь у виставах. Інтереси юнака зовсім не обмежувалися шкільною програмою. Він невпинно розширював власний кругозір.

 

Настільна книга — Шевченків «Кобзар»

Вагомий вплив на формування поглядів Симона Петлюри здійснив «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка. Цю книгу він перечитував неодноразово. Також подобалися Петлюрі твори Котляревського, історична література.

Символом зміцнення поглядів Симона на навколишню дійсність стає вступ до української громади в 1898 році. А згодом, Петлюра приєднається до Української радикальної партії (РУП). Відтоді, діяч активно відстоюватиме ідею самостійної України.

Саме за самостійницькі погляди, Симона Петлюру та декількох його товаришів було виключено з Полтавської духовної семінарії. Після цього, діяч переїздить до Львова та починає дописувати в «Літературно-науковому віснику».

 

Особливе місце в серці — Кубані

На початку ХХ століття, Симон Петлюра вирушає на Кубань, до станиці Смоленської. Там, на той час, мешкав його однопартієць Кузьма Безкровний. Тут діяч був зачарований культурою кубанських козаків, їхніми звичаями та традиціями. Одного разу, повертаючись додому пізно увечері, Симон почув, як козаки співають українських пісень. Тоді він сказав Кузьмі Безкровному: «Ми не пропадемо, допоки на Кубані, до якої Петербург вживає найбільших русифікаторських заходів, панує українська пісня».

Згодом, Петлюра працюватиме над архівним вивченням матеріалів про Кубанське козацьке військо. Сучасники згадують, що Симон виконував цю роботу з особливим запалом, віддаючи їй багато сил та енергії.

 

Жодних письмових спогадів про власне життя

Бувши талановитим журналістом та публіцистом, Симон Петлюра не залишив автобіографії чи мемуарів. Чому так сталося — невідомо. Але про його особисте життя можемо дізнаватися зі спогадів сучасників. Так, Петлюра вкрай негативно ставився до алкоголю, не любив гучні компанії, засуджував розпусту. У політиці, він намагався бути чесним гравцем, хоч і припускався багатьох помилок, які засуджувалися сучасниками. 

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Напишіть щось...
Ви не увійшли
або залиште коментар як гість
Loading comment... The comment will be refreshed after 00:00.

Будьте першим, хто це прокоментував

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter