Написати коментар
Цікаві факти про вовків

 

Вовки це дуже потайливі й обережні тварини, а їх існування підпорядковане суворим правилам. Проте вченим вдалося багато чого з’ясувати про цих лісових мешканців.

 

Цікаві факти про вовків

● Середня тривалість життя вовка в дикій природі 6–8 років. У неволі вдвічі більше, до 16 років.

● Вага самців коливається від 30 до 80 кг, вага самиць зазвичай на чверть менша й коливається від 23 до 55 кг.

● Найменші представники вовків живуть на Близькому Сході, де досягають ваги не більше 30 кг. Найбільші вовчі особини мешкають у Канаді, на Алясці, і в Росії, де вони набирають масу до 80 кг.

● Зріст цих хижаків коливається від 66 до 81 см (в плечах). 

● У кожній зграї вовків завжди є вожак. Цей статус необхідно заслужити, показавши свою відвагу й силу. Але не завжди найбільший представник зграї є лідером, тут усе вирішують вольові якості.

● Зазвичай вовча зграя налічує приблизно 10–15 особин, а найбільші вовчі спільноти можуть складатися з 40 сіроманців.

● Члени зграї беззаперечно підкоряються не тільки ватажкові, альфа-самцю, але і його супутниці. Статус дами серця вожака в зграях також високий. Саме вони вирішують, кого залишити або вигнати зі зграї, де найкраще місце для полювання й куди слід переміститися, щоб уникнути зустрічей із небезпечними ворогами.

● Альфа-самець і альфа-самиця мають виняткові привілеї. Тільки вони мають право приводити на світ потомство, яке допомагає вирощувати вся зграя.

● Вовки хижі звірі, які переважно нападають на хворих і слабких тварин. У разі невдалого полювання, вовки можуть обходитися без м’яса два тижні, підтримуючи організм ягодами, корінням і травами. Зате, діставшись до їжі, вовки можуть з’їсти до 10 кілограмів м’яса за один раз.

● Вовки здатні за добу проходити великі відстані — до 80 кілометрів, розвиваючи при цьому максимальну швидкість до 65 км/год. Жодна собака, навіть найбільш витривала, не може побити ці рекорди.

● Численні дослідження показують, що рівень інтелекту у вовків вищий, ніж у його одомашнених родичів. На це вказує й та обставина, що обсяг мозку у вовків на 30 % більший, ніж у собак.

● Ймовірно, вовки стали досить часто прибиватися до стоянок людей приблизно 30–40 тисяч років тому, харчуючись відходами з людського «столу». У таких популяціях природний відбір йшов за принципом толерантності до людини. Спершу це було «самоодомашнення», потім у нього поступово цілеспрямовано стала втручатися людина, і в результаті 9–11 тисяч років тому сформувався підвид, який ми сьогодні називаємо собакою.

Собаки за еволюційними мірками були одомашнені зовсім недавно, а тому в генетичному плані не встигли далеко відійти від вовків. Собаки і вовки можуть схрещуватися, а їх потомство не тільки здорове й повноцінне, але також може дати життя наступним поколінням тварин.

● За вовчою зграєю часто слідує зграя ворон, які сподіваються приєднатися до бенкету вовків у разі успішного полювання.

● Вовк займає позицію суперхижака в сучасних екосистемах, і його видалення з них не призводить ні до чого хорошого. Так, популяція вовків у Єллоустонському національному парку в США була повністю винищена на початку минулого століття. Через це зросла чисельність лосів, що згубно позначилося на деревах, які там росли і призвело до загального погіршення екологічної ситуації. Також, через відсутність конкуренції, збільшилася кількість койотів, що поставило під удар місцевих вилорогів. У 1995 році, після 30 років спроб виправити ситуацію силами мисливців, було прийнято рішення повернути в парк вовків.

● Всупереч поширеній думці, вовки не виють на місяць. Виття вони використовують для спілкування між членами групи на великих відстанях, наприклад, для збору перед полюванням. Також вовки виють, щоби повідомити потенційним суперникам із сусідніх зграй про свою присутність або щоби знайти партнера. Зазвичай, якщо один вовк починає вити, то до нього тут же приєднуються його родичі.

● Є численні свідчення того, що вовки відповідають на людське виття.

● У вовків добре розвинений слух. Перебуваючи в лісі, вони можуть чути звук на відстані до 9 км. Якщо ж вовки знаходяться на відкритій місцевості, то можуть чути на відстані до 16 км.

● Вікінги носили вовчі шкури й пили перед боєм вовчу кров, яку брали із собою, для підняття свого бойового духу.

● Період вагітності вовчиці триває 65 днів. Вовченята народжуються глухими і сліпими, а важать вони всього пів кілограма.

● Маленькі вовченята з’являються на світ із блакитними очима, але через кілька місяців очі змінюють колір на світло-коричневий. Лише в поодиноких особин зберігається блакитний колір очей, тому такі вовки велика рідкість.

● На людей вовки рідко нападають. Причини нападів — відчуття загрози і сказ вовків. На сказ вовки заражаються від інфікованих лисиць, їжаків, єнотів.

● У середні віки чума спустошила Європу. Трупи людей не встигали вивозити. Вони ставали здобиччю вовків. Тому і виникли напружені взаємини між вовками й людьми.

● Вовкам притаманне прагнення до свободи. Потрапивши в капкан, вовк може відгризти собі лапу і втекти.

● Вступивши в сутичку з противником, вовк доводить її до кінця: або гине, або перемагає.

● Вовка неможливо приручити і зробити сторожовим собакою, він боїться незнайомих людей і буде ховатися від них, а не гавкати.

● Вовки колись були найпоширенішими наземними хижаками, єдині місця, де вони не мешкали пустелі і тропічні ліси. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах

Напишіть щось...
Ви не увійшли
або залиште коментар як гість
Loading comment... The comment will be refreshed after 00:00.

Будьте першим, хто це прокоментував

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter