Ернест Хемінгуей: цікаві факти про відчайдушного письменника

Знаменитий письменник Ернест Хемінгуей був вельми непростою особистістю, а життя його було сповнене пригод, у яких він і шукав своє натхнення. Часом у його книгах складно відрізнити правду від вигадки, але дослідники біографії Хемінгуея зазвичай сходяться на думці, що він завуальовано подавав реальні події в обгортці з придуманих ним деталей. 

 

Цікаві факти про Ернеста Хемінгуея

● Народився майбутній письменник 21 липня 1899 року, у передмісті Чикаго, США. 

● Батьки Ернеста Хемінгуея були забезпеченими людьми, що жили в 7-кімнатному приватному будинку в престижному районі. Батько його був лікарем, а мати оперною співачкою.

● Під час навчання Хемінгуей опублікував у шкільному журналі кілька оповідань, а потім почав писати репортажі про спортивні змагання та сатиричні замітки про будні багатого передмістя, де він жив. Уже тоді Ернест твердо вирішив пов’язати своє життя з літературою.

● Після закінчення школи він відмовився вступати до інституту й поїхав в інше місто, де найнявся в місцеву газету. Молодий репортер висвітлював пожежі, вбивства, пограбування й будь-які інші події, набираючись життєвих вражень і письменницького досвіду.

● Після початку Першої Світової війни, 19-річний Хемінгуей захотів піти на фронт добровольцем, але його забракувала призовна комісія через слабкий зір. Але той усе ж домігся свого, влаштувавшись шофером у Червоному хресті на італійському фронті.

● Після приїзду в Мілан, його разом з іншими добровольцями направили на розбір завалів зруйнованого заводу з виробництва боєприпасів. Цей епізод пізніше ліг в основу роману «Прощавай, зброє!».

● На фронті він отримав медаль за те, що витягнув з-під вогню пораненого солдата на своїй спині, незважаючи на те, що й сам був важко поранений.

● Рятуючи пораненого солдата, Хемінгуей отримав понад дві сотні ран, з яких хірурги дістали 28 осколків, але майбутній письменник вижив. Коліно Хемінгуея було знищено кулею, тому письменнику поставили алюмінієвий протез.

● Хемінгуей повернувся в Штати героєм, оскільки він став першим американцем, пораненим у боях на італійській території. Сам Ернест вважав, що зробив дурість, пішовши на війну.

● Саме Ернест Хемінгуей популяризував термін «втрачене покоління», що виник у період між двома світовими війнами, хоч він і не сам його придумав. Його творчість теж відносять до творчості втраченого покоління, поряд із такими письменниками як Еріх Марія Ремарк, Томас Вулф, Езра Паунд та інші.

● 1953 року Ернест Хемінгуей отримав за повість «Старий і море» Пулітцерівську премію. Ця робота також вплинула на присудження письменнику Нобелівської премії з літератури за 1954 рік.

● Після виходу повісті «Старий і море» особливо хитрі кубинські рибалки обманювали довірливих туристів, представляючись тим самим старцем із повісті. Деякі самозванці розповідали навіть, що ідею книжки Хемінгуею підказали саме вони, а жадібний автор із ними не поділився.

● Одним із найвідоміших його романів є «По кому подзвін». Ця книга розповідає про громадянську війну в Іспанії, і вона в чомусь навіть автобіографічна — Ернест Хемінгуей особисто був свідком багатьох подій, що описуються в романі, борючись на боці республіканців як доброволець.

● Коли в Іспанії спалахнула громадянська війна, Хемінгуей зібрав пожертви для підтримки опозиціонерів генерала Франко і відправився в Мадрид, щоби висвітлювати військові дії.
Загальні факти

● Гонорар від однієї зі своїх книг Ернест Хемінгуей витратив на багатомісячне сафарі в Африці. Підсумком сезону полювання стали 3 впольованих леви, 27 антилоп, великий буйвіл та інші тварини.

● Часом знаменитий письменник робив доволі дивні вчинки. Наприклад, одного разу Хемінгуей відірвав пісуар зі стіни в туалеті свого улюбленого бару, а його власникам заявив, що за роки витратив у їхньому закладі вже достатньо грошей, і хоча б ця частина бару належить йому. Ті не стали сперечатися, а трофейний пісуар літератор встановив у власному туалеті. Той самий пісуар зберігається в будинку-музеї письменника.

● Якось Хемінгуей ударив критика за погану рецензію. Після того, як Макс Істмен написав на роман Хемінгуея «Смерть після полудня» погану рецензію, Хемінгуей дав йому ляпаса.

● Популярність книг Хемінгуея не раз грала з ним злий жарт. У розпал Великої Депресії, коли в Штатах люди заробляли як могли, по країні став роз’їжджати фальшивий Хемінгуей. Шахрай, зовні схожий на письменника, видавав себе за нього, проводив зустрічі з читачами — за гроші, на платній же основі давав автографи й навіть займав, користуючись чужою репутацією. У підсумку піднявся страшний скандал, який торкнувся й самого письменника. Той сильно розлютився. Двійник не просто псував його репутацію, він ще і створював непотрібні міфи. Обурений до глибини душі Хемінгуей вирушив по слідах самозванця, щоби зловити його й передати в руки поліції, але не досяг успіху — очевидно, той у якийсь момент зрозумів, що зайшов занадто далеко, і зник.

● Хемінгуей терпіти не міг з’являтися на публіці (психіатри поставили йому діагноз «пейрафобія», страх публічних виступів) і ненавидів давати автографи. Деяким це все-таки вдавалося. Відомий випадок, коли якийсь чоловік три місяці ходив за письменником буквально по п’ятах. Зрештою, Ернест здався. «Віктору Хіллу, натуральному сучому синові, який не розуміє, коли йому кажуть ні», — написав Хемінгуей на примірнику однієї зі своїх книжок.

● Ернест Хемінгуей був нерозважливо сміливою людиною. Він пережив п’ять воєн, чотири рази потрапляв в автокатастрофи, двічі мало не загинув у результаті авіакатастроф. Бився на рингу із суперниками значно сильнішими за себе — просто так, з принципу, входив до левів у клітку, брав участь у кориді. Він двічі був поранений на полюванні, ледь не згорів у пожежі. Катався на гірських лижах, відмінно плавав, стріляв, і, звичайно, ловив рибу.

● У біографії Ернеста Хемінгуея згадується, що в останні роки життя він страждав від параної й регулярних депресій. Він стверджував, що за ним стежить ФБР, що його квартиру регулярно обшукують, а телефон прослуховують. Через манію переслідування його відправили в психіатричну лікарню, де намагалися «лікувати» електрошоком та іншими варварськими методами. Усе це лише посилило і фізичний, і психологічний стан Хемінгуея. Але найцікавіше, що через 50 років після його смерті були розсекречені документи ФБР, які підтвердили, що за письменником дійсно велося стеження, бо його підозрювали у зв’язках із Кубою й урядом Фіделя Кастро.
● Внаслідок пережитого на війні, стресів в особистому житті та творчу кризу в Хемінгуея загострилися психічні хвороби. Чергове його звернення до лікарів стало для письменника фатальним. Лікарняні процедури позбавили його пам’яті.

● Вийшовши з клініки, Хемінгуей прожив лише кілька днів. 2 липня 1961 року, він застрелився зі своєї улюбленої рушниці не залишивши записки. Батько його, до речі, пішов із життя точно таким же способом.

● Пізніше, модель рушниці, яку він використовував, була перейменована, і відтоді вона називається «Hemingway». 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах