Родео

 

Колись, американським ковбоям необхідна була неймовірна сміливість і спритність, для того, щоби приручити собі дикого скакуна або бика. Потрібно було накинути на шию тварині аркан і протриматися на спині деякий час, не даючи себе скинути. А зараз родео — офіційний вид спорту, дуже популярний у Північній Америці. Змагання можуть бути дуже різними, наприклад, їзда верхи на диких биках (рідше на конях), або ловля бика з допомогою ласо.

 

Цікаві факти про родео

● Вершнику потрібно утриматися на спині тварини не менше восьми секунд, причому, триматися за неї можна тільки однією рукою, друга має бути відставлена ​​в сторону. Якщо це вдалося, судді виставляють учаснику оцінки. Причому оцінюється не тільки майстерність ковбоя, а і ступінь розлюченості самої тварини.

● Перші офіційні змагання пройшли в 1883 році в місті Пекос (штат Техас). Одним із найвідоміших організаторів того часу був Білл Баффало. Він залучав до участі в родео не тільки ковбоїв, а й корінне населення США — індіанців.

● Зараз у США приблизно 5 000 спортсменів професіоналів. Кращі з них непогано заробляють на цьому небезпечному виді спорту, їхні гонорари сягають 100 000 доларів на рік і вище. Однак, на лікування витрачається солідна сума, адже травми на родео — звичайна справа. 

● Найбільший грошовий приз — 5 000 000 доларів, щорічно розігрується в Нью-Йорку, куди збираються 120 кращих ковбоїв з усієї країни. В епоху Білла Баффало премія ковбоя за успішний виступ становила 200 доларів. Як жартували самі учасники родео, зовсім непогано за вісім секунд роботи.
● Всього в Північній Америці проходить приблизно 650 змагань на рік. Професійні спортсмени є не тільки в США, але й у Канаді, Мексиці, Бразилії. Імена кращих із них вносяться в Зал слави родео.

● Родео, переважно, чоловічий вид спорту, але є і відчайдушні жінки, які беруть участь у змаганнях. Відбір проходять не тільки спортсмени, а й бики. Їх відбирають фахівці, а бикам належить потім пройти підготовку, під час якої їм на спини кріпиться опудало, що імітує вершника. Проти родео активно виступають захисники тварин. Їх особливо обурює той факт, що для підвищення агресивності тварин використовуються електрошокери.

● До участі в родео допускаються тільки бики, вік яких не менше трьох років. Маса тварини має бути не менше 500 кг. Від тварин також потрібно відмінне здоров’я, тому, їх регулярно оглядають ветеринари. Закон про заборону шокерів був прийнятий у 2002 році в Бразилії.

● Самі ковбої страждають не менше, ніж тварини. Рідко можна побачити учасників старше 30 років, до цього віку в них уже накопичується така кількість травм, що доводиться замислюватися про завершення кар’єри. Часто ковбої позбавляються пальців на руках, які заплутуються в петлі під час падіння. Нерідко трапляються і смертельні випадки. Цікаво, що пропозиції додати в екіпіровку ковбоїв спеціальне захисне спорядження наштовхуються на протести з боку самих учасників. На їхню думку, це вб’є «дух родео».

● Крім вершників, на арену виходять і страхувальники, яких називають буллфайтерами. Причому, у їх завдання входить не тільки порятунок ковбоя, який потрапив у непросту ситуацію, але й необхідність максимально роздратувати бика, щоби надати шоу ще більшу видовищність. А якщо ситуація виходить з-під контролю, буллфайтери ховаються в спеціальні бочки, встановлені на арені.

● Президент США Теодор Рузвельт у молодості був ковбоєм і навіть брав участь у родео. Навіть ставши главою держави, Рузвельт ніколи не соромився цього факту зі своєї біографії. Недарма Рузвельта часто називають найвідомішим ковбоєм Америки.

● Величезний дохід організаторам змагань приносить тоталізатор, де приймаються ставки на результат поєдинку між людиною і твариною. Передбачити, хто з них виявиться сильнішим, зовсім не просто. Наприклад, семиразовий чемпіон США Тай Мюррей пишався тим, що за час виступів на арені в нього не залишилося жодного цілого ребра. А Чарльз Семпсон позбувся вуха.

● Тренуватися майбутні учасники родео починають із дитинства. Ясна річ, що на змагання з биком 10–12 річних хлопчиків не випускають. Спочатку їм належить відточувати свою майстерність на баранах. Втім, і вони не такі безпечні, як може здатися, травми трапляються досить часто.

● Жінки змагалися разом із чоловіками тільки до початку ХХ століття, часом досить успішно. Але, в 1925 році, організатори вирішили розділити їх, проводячи змагання окремо. У 1947 році з’явилася Жіноча асоціація професійного родео. Спочатку, багато жінок ставали «ковгерлз» не від доброго життя: іноді, після смерті чоловіка, їм доводилося переймати турботи про господарство на себе. Згодом вони ставали справжніми професіоналами, що не поступалися в майстерності чоловікам. 

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter