Цікаві факти про Ейфелеву вежу

 

Ейфелева вежа є однією з найзнаковіших пам'яток архітектури, її щорічно відвідують мільйони туристів. Це найпопулярніший символ Франції, який впізнають у всьому світі. Пропонуємо Вашій увазі цікаві факти про цей архітектурний шедевр.

● Вежа названа на честь свого творця — архітектора Густава Ейфеля. Цікаво, що сам Ейфель називав її просто "300-метрова вежа". Інша, народна назва — "Залізна леді".

Висота вежі разом із новою антеною становить 324 метри. На момент її відкриття (1889 рік) висота становила 312 метрів.

Понад сорок років Ейфелева вежа залишалася найвишою спорудою у світі.

Вежа складається з трьох поверхів, вони розташувалися на висоті: 1 поверх — 57 м; 2 поверх — 115 м; 3 поверх — 276 м. 

Перед архітектором Ейфелем стояло завдання побудувати вежу, яка б виконувала роль вхідної арки паризької Всесвітньої виставки 1889 року.

● Терміни були стислі — всього два роки. А такі складні споруди до того часу не зводилися. Але впоратися з завданням архітекторові вдалося: для цього він розробив і застосував особливі методи будівництва.

● Зокрема, Ейфель вирішив зібрати вежу як конструктор і застосовував, здебільшого, вже виготовлені частини. Він велів на цих частинах заздалегідь просвердлити отвори для заклепок і навіть закріпити дві третини від 2,5 млн заклепок, які потрібні були для вежі.

Щоб підняти металеві частини архітектор використовував високі крани, а коли конструкція переросла їх по висоті, роботу перейняли спеціально сконструйовані Ейфелем мобільні крани. Вони рухалися по рейках, прокладених для майбутніх ліфтів.

Примітно, що протягом будівельних робіт на вежі не трапилося жодного нещасного випадку зі смертельним наслідком.

Передбачалося, що вежа простоїть 20 років і її демонтують. Але навіть ці 20 років споруда мала бути безпечною і не піддаватися руйнівному впливу корозії та перепадів температури.

Гюстав Ейфель врахував всі можливі ризики. Він розумів, що для його дітища головну загрозу представляє вітер. Тому і придумав особливу конструкцію вежі, через яку безперешкодно проходять потоки повітря і сушать її поверхню після дощу. Спорудження витримало всі випробування. Під час урагану 1999 року швидкість вітру перевищувала 200 кілометрів на годину. Однак верхівка вежі відхилялася всього на 19 сантиметрів.

Всього на зведення вежі було витрачено 7,8 млн франків. Величезні гроші, але вони окупилися в перші ж роки — тільки за перші шість місяців роботи виставки подивитися "залізну даму" прийшли понад два мільйони відвідувачів. У наступні роки потік туристів не вщухав.

Цікаво, що еліта Франції, її кращі уми — письменники та художники були обурені проектом Ейфеля. Вони висловлювали побоювання в тому, що металева конструкція буде придушувати архітектуру міста, порушувати неповторний стиль столиці, що складався протягом століть.

У 1887 році відразу 300 письменників і художників (в тому числі Олександр Дюма-син, Гі де Мопассан і композитор Шарль Гуно) направили протест на адресу муніципалітету, характеризуючи конструкцію як "марну та жахливу", як "сміховинну вежу, що домінує над Парижем, як гігантська фабрична димова труба".

При цьому Гі де Мопассан регулярно обідав у ресторані на першому рівні вежі (нині ресторан "Жюль Верн"). На питання, навіщо він це робить, якщо башта йому не до душі, письменник відповідав: "Це єдине місце в усьому Парижі, звідки її не видно".

Через 20 років демонтувати Ейфелеву вежу передумали. Однією з причин цього рішення стала поява радіо. Нагорі вежі розмістили радіоантени. Пізніше звідси почали транслювати і телепрограми. Трансляції тривають і досі, тільки сьогодні до теле та радіомовлення приєднався ще й стільниковий зв'язок. Крім того, на башті розташована унікальна метеостанція, за допомогою якої вивчаються добові коливання ступеня забруднення атмосфери, радіаційного фону, атмосферної електрики тощо.

У вежі є свій власний запатентований фірмовий "коричневий-Ейфелевий" колір, схожий на бронзу. Але перш ніж визначитися з кольором, вежу багато разів перефарбовували в різні кольори, від жовтого до червоно-коричневого.

Раз на сім років, 25 малярів-верхолазів протягом 18 місяців перефарбовують вежу. На її нове "плаття" йде 60 тонн фарби.

Зараз Ейфелева вежа повністю перетворилася з сірої конструкції, в гордо освітлений з усіх боків символ Парижа. Вперше освітлення на ній включили в 1889 році, в день її відкриття — тоді воно складалося з 10 тисяч газових ліхтарів, двох прожекторів і встановленого на верхівці вежі маяка, світло якого було забарвлене в синій, білий і червоний — кольори національного прапора Франції.

У 1900 році газові лампи було замінено на електричні. А в 1925 році заповзятливий Андре Сітроен, той самий, який створив концерн "CITROEN", вперше розмістив на вежі світящу рекламу, названу ним "Ейфелева вежа у вогні".

Одне за іншим на вежі спалахували десять зображень, що складалися з 125 тисяч лампочок: силует вежі, зоряний дощ, політ комет, знаки Зодіаку, рік створення вежі, поточний рік.

Під час Другої Світової Війни, вежа не скорилася фашистам: коли Гітлер увійшов в Париж в 1940 році, французи зламали ліфт. В результаті німці не змогли дістатися до верхівки вежі і повісити прапор.

Екстремали завжди використовували вежу для здійснення божевільних трюків, які іноді завершувалися трагічно: авіатор Леон Колло спробував пролетіти на літаку між опорами вежі, але врізався в антену і загинув. Кравець Франц Райхельт стрибнув з першого рівня (63 м) з плащем-парашутом власної розробки. Парашут не розкрився, і винахідник загинув.

300-метрова вежа часто притягувала самогубців, велика кількість суїцидів відбувалися саме тут. Тому спеціальні служби постійно стежать за відвідувачами Ейфелевої вежі. Одну зі спроб суїциду переказують, як легенду: нібито жінка, яка стрибнула з вежі, приземлилася на дах авто, за власника якого згодом вийшла заміж. 

Якщо Вам сподобалася стаття, будь ласка, поділіться нею з друзями у соцмережах.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter