Сонячна система — це система планет, у центрі якої розташована яскрава зірка, джерело енергії, тепла і світла — Сонце.

За однією з теорій Сонце утворилося разом із Сонячною системою орієнтовно 4,5 мільярдів років тому, унаслідок вибуху однієї або декількох наднових зірок.

Спочатку Сонячна система являла собою хмару з газу й частинок пилу, які в русі й під впливом своєї маси утворили диск, у якому виникла нова зірка Сонце і вся наша Сонячна система.

У центрі Сонячної системи розташоване Сонце, навколо якого по орбітах обертаються вісім великих планет. Оскільки Сонце зміщене від центру планетарних орбіт, то за цикл оберту навколо Сонця планети то наближаються, то віддаляються по своїх орбітах.

 

Розрізняють дві групи планет:

Планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля й Марс. Ці планети невеликого розміру з кам’янистою поверхнею, вони розташувалися найближче до Сонця.

Планети гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Це великі планети, що складаються в основному з газу і їм характерна наявність кілець, що складаються з крижаного пилу й безлічі кам’янистих шматків.

А ось Плутон не потрапляє в жодну групу, тому що, попри своє перебування в Сонячній системі, занадто далеко розташований від Сонця й має зовсім невеликий діаметр, усього 2320 км, що вдвічі менше діаметра Меркурія. 

Раніше Плутон вважався планетою, але згодом був кваліфікований в карликові планети. За час, що минув з моменту його відкриття (1930 р.) і до «дискваліфікації» (2006 р.), він не встиг зробити жодного обороту навколо Сонця.

Сонце являє собою гігантську вогненну кулю дуже високої температури, що складається з плазми (іонізованого газу) у складі з воднем і гелієм. (див. Цікаві факти про Сонце

Якщо стаття видалася вам цікавою, будь ласка, поділіться нею з друзями в соцмережах