Астрономія вважається однією з перших наук, якою людство цікавилося багато століть тому. І сьогодні вона розвивається неймовірними темпами. Кожного дня науковці намагаються розгадати хоча б ще одну загадку її дивовижного світу. Точного підтвердження немає, але можемо зробити припущення, що хоча б частка астрономічних знань була майже у кожного племені, які в доісторичний час проживали в різних куточках світу, в таких як: Африка, Америка, Євразія та Австралія.

 

Давні часи

У стародавніх єгиптян був особливий календар, який створювався, ґрунтуючись на астрономічних спостереженнях. Цікаво, що такий календар вони мали ще за 3 тисячі років до нашої ери. Крім цього, вони користувалися сонячними й водяними годинниками.

Одні з перших письмових свідчень, присвячені астрономічним спостереженням можна знайти на шумерських глиняних табличках, яким близько 3,5 тис. років. Вони містять найменування сузір’їв, які це давнє населення виділяло на небі. Крім цього, є свідчення, що шумери поділяли рік на чотири сезони, користувалися місячним календарем, та ототожнювали Вечірню й Ранкову зорю з Венерою.

Зацікавленість в астрономічних спостереженнях проявляв і Стародавній Китай. В літописах можна знайти інформацію про комети, затемнення Сонця та Місяця, а також зіркові спалахи. Завдяки цим даним, китайські астрономи мали змогу ще за 2 тис. років до н.е. передбачити сонячне чи місячне затемнення. Цікаво, що у ХІІ ст. до н.е. в цій країні з’явилася астрономічна обсерваторія, рештки якої зберігаються досі.

Гарною площею для розвитку астрономії стала Антична Греція. Відомому філософу Арістотелю вдалося довести, що Земля має форму кулі, а зробив він це, керуючись місячними затемненнями. Ще одній видатній людині тих часів – Ератосфену вдалося визначити кут нахилу земної осі до площини екліптики. Гіппарх у свою чергу, розподілив зірки за їх блиском. Всього він виділив шість зоряних величин. Проте, досягнення найбільшого масштабу належить Птолемею та датується 135 роком н.е. – це створення геліоцентричної системи світу.

У VIII ст. н.е. розвиток астрономії відбувався в арабських країнах. В ті часи там розпочалося будівництво астрономічних обсерваторій, які дозволяли проводити необхідні спостереження. Вони були необхідними для того, щоб уточнювати календар, визначати положення зірок на небі та інше. 

 

Епоха Відродження

Проте все вищеописане не йде ні в яке порівняння з тим, що очікувало на астрономію в епоху Ренесансу (ХIV—ХVI ст.). Миколі Копернику вдається створити геліоцентричну систему світу у 1543 році. Потім, у 1609 році розпочинаються телескопічні спостереження небесних світил, які належать Галілео Галілею. В цей час Йоган Кеплер розпочинає роботу над відкриттям законів руху планет, яка триває цілих дев’ять років. Згодом, три закони, відкриті Кеплером, знаходять пояснення та узагальнення в законі всесвітнього тяжіння, який відкрив Ісаак Ньютон у 1684 році.

Наступної глобальної події в астрономічній сфері довелося чекати майже сто років, бо в 1781 році відбувається відкриття Урану, яке належить Вільяму Гершелю. Він зміг таким чином розширити кордони Сонячної системи. Після цього вчений починає вивчати нашу зоряну систему, та започатковує новий розділ науки під назвою «зоряна астрономія».

Наприкінці 30-х років ХІІХ ст. Фрідріху Бесселю, Василю Струве і Томасу Гендерсону вдається зробити вимір перших зоряних паралаксів. Та, ґрунтуючись на цих даних, виміряти відстань до зірок. Вона, як припускали астрономи, виявилася різною. 

 

Наші часи

20-ті роки минулого століття також стали часом великих звершень в астрономічній сфері, бо відбувається зародження позагалактичної астрономії. Тому сприяє праця Е. Габбла, який довів, що за кордонами Чумацького Шляху існують галактики. Згодом дослідження А. Айнштайна, О. Фрідмана та Ж. Леметра закладають основу сучасної космології. 

Кінець ХХ ст. ознаменувався тим, що завдяки спостереженням Б. Смідта, А. Райса, С. Перлмуттера було встановлено, що наш Всесвіт розширюється з прискоренням. Як вважають деякі астрономи, причина полягає у темній енергії. Зазначимо, що астрономія розвивається шаленими темпами, та в ХХІ ст. її історія поповнюється важливими здобутками. 

Якщо вам сподобалася стаття, будь ласка, залиште свої коментарі або відгуки.

 

 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter